Весняні Мармароси 2016. Частина перша.

Наш перший весняний похід на Мармароси запланували за тиждень наперед. Ближче до початку походу Windguru почав показувати невтішні прогнози, але в гори хотілось надзвичайно. Тому пішли. Точніше поїхали. Вперше піднімався в гори на позашляховику. Очікував бобік, виявилось що місцеві роздобули десь класну Тойоту. Значно комфортніша ніж радянський брат, підніматись було весело та емоційно. Десь на середині шляху зустріли знайомих нашого водія, які також піднімались вверх, задля розваги. Вони поїхали першими і десь за пару кілометрів від Лисячої сіли пузом в сніг. Не допомогла ні закарпатська лайка ні трос, який при спробі витягнути обірвався. На їх щастя перед ними поїхав трактор і власники замурованої у сніг автівки здзвонились з ним і чекали допомоги. Почався дощ, ми переодягнулись і пішли до Лисячої. На дорозі лежав сніг, затягувало невеличким туманом.

На полонині Лисячій у колибі нас зустріло четверо туристів, які на нашу радість повідомили, що ночують одну ніч і йдуть геть. Тому ми кинули намет метрів сто в сторону Берлібашки біля мальовничої калюжі з жаб’ячою ікрою.

Аня
1. Аня
Еля
2. Еля
Тарас
3. Тарас

Періодично накрапав дощ, було холодно та сиро, у верхах пролітав туман. Крокусів було мало і вони, закриті, боязко визирали з сухої зимової трави. Пригубили чуть алкогольне натиранє, я врубав музику і життя почало налагоджуватись. Як тільки стемніло і прилетів туман Гіпа потягнуло одразу світити 🙂 Цикнули паро кадрів і вирішили йти вночі до колиби на Лисячу.

4
5

У тумані побігли вниз і знайшли колибу. Біля колиби якась нещаслива парочка поставила намет. Після декількох хвилин чувак набрався сміливості, виглянув і поцікавився що нам тут треба. Отримавши відповідь що ми тут фоткаємо і будемо не довго, паро годин, чувак мовчки сховався назад.

Невгамовний Гіп світив і командував процесом. Я замерз і втомився але вдалось зняти кльові кадри.

6
7
8

Далі був солодкий сон майже до обіду, зранку все було запечатане туманом та хмарами.

Переселились в комфортну колибу з пічкою, де не дошкуляв дощ і було значно комфортніше. Робити було нічого тому облаштовували побут, травили історії та їли 🙂

9. Чайок
10. Побут
11. Ананас Мармароський
12. Уроки фуд-фотографії від Гіпа

Я взяв з собою новенький MSR Windburner і саморобні сушені сублімати. Вкупі круто дуже. За 15 хвилин можна мати гарячу смачну їжу і чай. Використання газу мінімальні.

13. Сушена хавка

Висіла безнадійно погана погода.

14. Дощ клеїть
15. Сиро і туманно
16. Суровий лісоруб Гіп
17. Сеанс інтернету
18. Мокрі дрова не так легко розпалити
19. Гіп кочегарит

На ранок я з дівчатами поліз на Попа Івана, Гіп сидів в тумані на Берлібашці. Підніматись на Попа було важкувато, декілька годин сну, мокрий сніг і туман. Перед самим підйомом на Попа все виглядало дуже обнадійливо, але на останній сотні метрів все задуло туманом. Рубав сходи, йшов дуже повільно бо була небезпека полетіти вниз. Наверху панували тлєн і бєзисходность. Цикнув нещасних крокусів.

20. Розкопав крокуса (потім назад закопав)
21. Еля зі своїм могучим штативом
22
23

Спускались вниз в обхід через відріг, йшли довго, рубаючи східці. Потім колиба,  чай і їжа.

24. Сушені морепродукти – дуже смачно і нормально відновлюються

В Діловому купив для розваги тапки, які потім залишив в колибі.

25. Колибний фешн

Після обіду спустились на схил Лисичої познімати хоч якихось крокусів. Всі вони були закриті і не спішили вилазити.

26. От в такій погоді їх вишукували
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39

Наступного дня десь біля десятої почало виглядати сонце.

40. Піп визирає.
41

Від сонечка крокуси почали оживати.

42. Псикає дивисі на него
43. Важко фокус стекінг клеїти коли руки криві 🙂
44
45
46
47
48
49
50
51
52
53
54
55

Ну все, пора додому.

56. Ананас з’їдений!

Зібрались і на виході з полонини побачили підсніжники. Зробили ще декілька кадрів поки не почало гриміти.

57. Крокус-альбінос
58. Гіп тілтить і шіфтить
59
60
61
62
63

За тиждень вирішили повернутись. І повернулись. Значно успішніше по фото. Читайте згодом далі!

7 коментарів до “Весняні Мармароси 2016. Частина перша.

  1. Неймовірні світлини! Особливо з заквітчаними полонинами і палаючим будинком. Як виник такий ефект? Ви ж направду не руйнували його? 🙂

Прокоментуйте